Готовий битись об заклад, що з-поміж відомих історичних діячів, про імператора Священної Римської імперії Фрідріха ІІ Гогенштауфена (26.12.1194 – 13.12.1250 рр.), ти, читачу, знаєш найменше. Ну або, що більш вірогідно, й зовсім нічого не чув. І це про людину, яка у самий розпал темної епохи середньовіччя була покровителем наук й мистецтва, ба більше, сама ними займалась, а також засуджувала примітивні догми далеко не святої папської церкви.
Сучасники називали монарха «Stupor mundi» (з лат. «Чудо світу») за екстравагантні риси характеру та неабияку освіченість. Ватикан ненавидів його через прогресивні погляди й любов до розкішного життя. Ну а звичайні громадяни поважали, бо імператор впроваджував справедливі закони, підтримував містобудування, розвивав торгівлю й захищав їх від свавілля феодалів. Тож пропоную трохи більше дізнатись про життя цього видатного діяча – вперед!
Реальні факти про «Чудо світу»
Через свою неординарну для середньовіччя поведінку Фрідріх почав обростати легендами ще при житті, що продовжилось і після його смерті. Тому, очевидно, варто відділити правду від вигадок. Почати пропоную з того, що відбувалося насправді.
Факт №1 Почесний володар трьох анафем
Фрідріха ІІ Гогенштауфена тричі відлучали від папської церкви:
-
Вперше це сталось у 1227 р. за те, що імператор зволікав з шостим хрестовим походом проти мусульман через внутрішньополітичні проблеми в імперії та, можливо, хворобу. Зрештою у 1228 р. Фрідріх таки пішов з військом на султана Аль-Каміля і взяв під контроль Єрусалим. Щоправда, сталося це дипломатичним шляхом без славних кровопролитних битв, де полягли б сотні або навіть тисячі воїнів. Такий невойовничий підхід став причиною критики з боку того ж таки папства.
-
Вдруге «Чудо світу» відлучили від церкви у 1239 р. за ведення незалежних від Ватикану зовнішньої та внутрішньої політик.
-
Втретє анафему було накладено в 1245 р. за відмову визнавати авторитет папи у питаннях управління Італією. Це було остаточне відлучення від церкви. Папа визнав владу імператора не легітимною та закликав знать повстати проти Фрідріха.
Перші дві анафеми було накладено папою Григорієм ІХ. Втретє монарха відлучив від церкви папа Інокентій ІV.
Факт №2 Сирота з раннього дитинства
Фрідріх ІІ Гогенштауфен втратив матір у чотирирічному віці. Батько ж помер роком раніше. І хоч хлопчик був офіційно коронований після смерті матері, фактично влада знаходилась у його регентів та опікунів. Зараз можна лише уявляти, що довелось пережити зовсім юному «Чуду світу», враховуючи жорстокість та підлість придворних чвар середньовіччя.
Факт №3 Вільне володіння шістьма мовами
Монарх досконало знав латинську, грецьку, арабську, французьку, німецьку, італійську та сицилійську (так-так, вона вважається окремою мовою). Свої знання Фрідріх зокрема використовував, щоб читати твори відомих письменників, філософів та науковців в оригіналі.
Факт №4 Інтелектуал, митець, науковець, філантроп
«Чудо світу» сприяв розвитку астрономії, медицини, зоології, філософії та мистецтва, а також підтримував відкриття академій наук та навчальних закладів. При його правлінні було створено зоопарк та ботанічний сад – одні з перших в Європі.
Ба більше, Фрідріх сам писав наукові трактати. Наприклад, його робота «Про мистецтво полювання з птахами» (він цікавився соколиним полюванням) вважається класикою зоології та середньовічної натурфілософії. А ще імператор складав філософські, сатиричні та ліричні вірші. Творив монарх німецькою, французькою та італійською мовами.
Факт №5 Досліди над людьми
Імператор проводив досить суперечливі експерименти. Для прикладу, він брав тільки-но народжених немовлят та залишав їх зростати у повній тиші. Так високопоставлений дослідник бажав дізнатись, якою мовою почне говорити дитина природним чином.
Факт №6 Передвісник Ренесансу
Погляди Фрідріха на освіту, науку і культуру випереджали час, в якому він жив. Багато сучасних науковців кажуть, що монарх став людиною епохи Відродження за 200 років до її початку.
Легенди про Фрідріха ІІ Гогенштауфена
Тепер перейдімо до міфів. Загалом після смерті імператора почало ходити дуже багато різних пліток – як хороших, так і надзвичайно брудних. Далі я розгляну найбільш відомі легенди. Брудні вигадки в основному розповсюджувались швидше за все Ватиканом та політичними опонентами монарха з метою такої собі помсти. Тому наводитися тут вони не будуть.
Факт №7 Міг розмовляти з птахами
Дана легенда вочевидь з’явилась через тягу імператора до мов, захоплення соколиним полюванням та постійним прискіпливим спостереженням за поведінкою тварин у власному зоопарку.
Факт №8 Хранитель таємних знань
Подейкували, що монарх володів містичними здібностями та пізнав секрети природи краще за богословів і монахів. Дехто навіть стверджував, що «Чудо світу» навіть був спроможний передбачати майбутнє й писав пророцтва.
Факт №9 Не помер, а просто спить
Сучасники казали, що у монарха після смерті продовжували рости нігті. На базі цього розповсюдився міф про безсмертність Фрідріха. Подібні легенди виникали в багатьох культурах. Насправді ж шкіра людини після смерті просто всихається та стягується. Це створює ілюзію того, що нігті виросли.
Факт №10 Очікування повернення імператора Фрідріха ІІ Гогенштауфена
Даний міф де в чому продовження попереднього. Після того як люди дізнались про відростаючі нігті та магічний сон померлого монарха, вони почали думати, коли ж він прокинеться. І зійшлись на думці, що імператор знову прийде до влади у часи великих бід, щоб повести свій народ в краще майбутнє.
Чимось нагадує християнські мотиви, чи не так? Враховуючи відносини Фрідріха та Ватикану, залишається лише здогадуватись, наскільки середньовічне папство було обурене подібними вигадками.
Наостанок
Імператор Священної Римської імперії Фрідріх ІІ Гогенштауфен однозначно був людиною, що випередила свій час. Він підтримував науку й мистецтво, впроваджував ефективні реформи, дотримувався принципів дипломатії і гуманізму та прагнув побудувати суспільство освічених людей, що живуть за справедливими законами.
Через таку діяльність «Чуду світу» діставалось від середньовічних вельмож та папської церкви. Остання під кінець навіть позбавила його духовного права керувати імперією та почала гоніння. Але, врешті решт, час все розставляє по полицях. І в сховищі з літописами земного буття історія Фрідріха ІІ Гогенштауфена без сумніву заслуговує на власне почесне місце.